До недавнього часу картина була мало вивчена: її відносили до так званих “театральних сцен” художника, але не могли з точністю встановити сюжет твору. З XVIII століття по теперішній час картина змінила вісім різних назв.
Найбільш часто в літературі зустрічається “Кокетки”, присвоєне їй Томассеном, який у XVIII столітті гравірував картину і помістив під зображенням невеликий вірш, що починається цими словами. Називалася вона також “Актори італійського театру”, так як в зображених намагалися бачити традиційних героїнь комедії дель арте – Розауру і Коломбіну, їх хитрого і меткого слугу Скапэна і суворого старого Панталоне. Однак вивчення великої кількості підготовчих етюдів дозволило уточнити жанр і визначити зображених.
Порівнюючи ці малюнки Ватто з тими, які відтворюють цілком певних людей, вдалося встановити наступне: молода жінка у високому хустці в лівій частині картини – актриса Христина Антуанетта Шарлотта Демар, свого часу підкорила парижан. Ця приваблива і талановита актриса з восьмирічного віку виступала в “Комеді? Die Fran? Aise” і славилася досконалістю виконання, приємною зовнішністю, гарним голосом, розумом і іскристим веселощами. Виконувала вона як класичні, так і комедійні ролі. Особливим успіхом користувалася Демар у п’єсі Данкура “Три кузини”.
Зображений проти неї старий актор того ж театру П’єр Ленуар Ла Торильер, за переказами, отримав уроки акторської майстерності у самого Мольєра. До того часу, коли Ватто міг знати Ла Торильера, останній прославився виконанням комічних ролей строгих і скупих батьків, ревнивих літніх чоловіків, плутоватих слуг, простакуватих селян. Грав він і в п’єсі Данкура. Особистість хлопця в береті виявилася найбільш складною для визначення. З нього Ватто виконав безліч малюнків. Серед них один вважається зображенням актора “Комеді? Die Fran? Aise” Філіпа Пуассона.
Ім’я молодої дівчини в смугастому сукня поки ще не встановлено. Таким чином, за допомогою ретельного вивчення етюдів до ермітажної картині вдалося, по-перше, визначити її жанр – вона виявилася груповим портретом акторів французького театру комедії, грали в п’єсі “Три кузини”, а по-друге, встановити їхні імена. Подібний груповий портрет винятковий у творчості художника. Живописні якості твору дуже високі. Воно приваблює глядача ніжним і разом з тим соковитим колоритом і правдивістю образів.
Незважаючи на маленький розмір, картина справляє враження значною, завдяки продуманій врівноваженої композиції. Особлива виразність персонажів знаходить своє пояснення в тому, що Ватто добре знав кожного зображеного. Картина була придбана в 1772 році у спадкоємців друга і покровителя Ватто П’єра Кроза, немало сприяв розвитку таланту художника.
(2 votes, average: 4.00 out of 5)