Багато сучасні Дюфі художники уникали зображати квіти і навіть підсміювалися над тими, хто все-таки писав їх. Рідкісними винятками в цьому ряду можна вважати лише Марка Шагала і Оскара Кокотку. Дюфі теж часто писав квіти, і робив це блискуче. Він був вірний квітів до самої смерті.
На останній, незавершеною, картині глядач Дюфі бачить вазу з маками. А найулюбленішими квітами художника були анемони. Йому дуже подобався їх колір – поєднання червоного з ліловим. Дюфі намагався передати чарівність квітки, виразити ті почуття, які він викликає. Його метою було “створити образ квітки, не прагнучи в точності відтворити його зовнішній вигляд, але при цьому так, щоб квітка здавався живим. Мазок фарби на папері часто може сказати про форму та рух набагато більше, ніж сам предмет, перетворюючи реальний світ образи, народжені уявою художника”.
Зображений на картині “Анемони” букет здається випадковим, але це враження оманливе. Дюфі годинами і розкладав перекладав квіти, перш ніж йому вдавалося створити композицію, удовлетворявшую його.