Картина французького живописця Франсуа Буше “Аполлон і пастушка”. Розмір картини 129 x 158 см, полотно, олія. Первісне значення Аполлона з’ясовується цілим рядом культів, особливо в іонійських і ахейських державах, які зображують його захисником деяких занять, які стоять в тісному зв’язку з життям природи: так, наприклад, в ранньому грецькому мифотворчестве Аполлон іменується пастуших богом, богом пасовищ і овець, тобто захисником стад, гарний стан яких головним чином залежить від зігріваючих променів сонця і правильної зміни часів року.
Мало-помалу всі божества, які були спочатку лише уособленням сил і явищ природи, стали розуміти більш абстрактно, на них стали дивитись з моральної точки зору. Бог чистого сонячного світла Аполлон став представником і покровителем усього ясного та чистого в області духовної і моральної, першоджерелом всякого освіти і прогресу в соціальному та політичному відношеннях. Таким чином, Аполлон був бути насамперед богом співу і пом’якшувальної бурхливі пристрасті гри на цитрі, чому йому і дана крім цибулі – ліра.
Тому в пізньому мифотворчестве Аполлон потішає богів своїм мистецтвом, стоїть на чолі хору муз і наділяє улюблених людей даром співу і поезії. Для мистецтва Аполлон є ідеалом чоловічої, хлоп’ячої краси; він зображується без бороди, довге волосся то спадають на плечі, то піднімають і зв’язуються догори вузлом; стрункий, з виразом чистої, божественної величності в особі, Аполлон звичайно, особливо коли при ньому стріли і сагайдак, зображується в одній тільки короткою, накинутій на плечі хламиді; іноді ж, коли він грає на цитрі і веде хор муз Аполлон одягнений у довгу до ніг одяг.
Голова Аполлона нерідко буває прикрашена вінком з гілок присвяченого йому лаврового дерева; поруч з ним часто зображують триніжок як символ пророцтва, як такої, наприклад, стояв у святая святих Дельфійського храму над расселиной і служив сідницями для Піфії. З тварин були присвячені Аполлону, крім грифа, особливо лебідь, вовк, миша, і ящірка.
