На березневому автосалоні 1890-го, відвідувачам було надано черговий привід виплеснути бурю емоцій, розглядаючи “Портрет-пейзаж” художника-примітивіста. Все ті ж глузування публіки, та ж їдка критика експертів.
Запозичивши у Бонна використання чорного і білого, Руссо вважав, що канони академічної живопису дотримуються їм свято, тому колір одягу його портретних героїв, був, в основному чорним. Також ним керувало бажання надати більшу значимість зображуваним фігур, і чорний колір дозволяв добиватися бажаного результату.
До 1901 року, полотно періодично доповнювалося певними деталями: палітра, яку художник тримає в руках, спочатку містила ім’я першої дружини – Клеманс Бутар, у шлюбі з якою у них народилося 9 дітей. У 1888-му померла і сама Клеманс.
Потім, пов’язавши своє життя з Жозефіною Нурі, після офіційного оформлення шлюбу в 1899-му, палітра поповнилася та її ім’ям, а в 1901-му, коли Руссо був прийнятий в Филотехническую школу викладачем, лацкан його піджака на картині прикрасився значком, що підтверджує цей статус. Крім того, з плином часу, художник “примушував” образ поступово “сивіти”.
