Рембрант писав себе в різних ракурсах, у всіляких обличчях. Іноді він оцінював себе тверезим поглядом, помічаючи прикмети старості на посиневшем, дряблом особі, але часто любив з’являтися в різних образах: наряджався то воїном в латах, то імпозантним царем, то апостолом Павлом. Тут видно риси обох стилів. Зображений немічний старий, час обезобразило його обличчя майже невпізнанно, набагато більше, ніж на автопортреті того ж року.
Мабуть, він стоїть на порозі смерті. Але не варто забувати, що це і портрет Зевксиса, давньогрецького художника. Той, як відомо, написав бабу з зморшкуватим обличчям, і її образ так розвеселив його, що він сміявся не перестаючи, поки не помер. Сполучною елементом тут, звичайно, є смерть, і якщо цей автопортрет – жарт, то вона виконана чорного гумору.
