Влітку 1880 року Ліберман перебував у голландської селі Донген, де виконував ескізи для “Шевської майстерні”. Закінчивши роботу, перш ніж відправитися назад в Мюнхен, художник вирішив ще раз заїхати в Амстердам і випадково заглянув в садок католицького будинку пристарілих.
Сидять на лавочках літні чоловіки в чорних костюмах, освітлені яскравими сонячними променями, здалися йому страшенно самотніми і покинутими. Побачене вразило художника до глибини душі і послужило поштовхом до написання картини, яка стала доленосною для його творчості. Свій стан Ліберман порівняв з пружиною, яка несподівано підкидає вгору, якщо раптом наступити на неї на абсолютно рівній дорозі.
Готове полотно було виставлено в 1880 році в паризькому Салоні, а Ліберман став першим німецьким художником, чий талант високо оцінила французька громадськість. На цій картині він вперше зобразив світловий ефект, який дають сонячні промені, проникаючи крізь крони дерев. Цей прийом згодом отримав особливу назву – сонячні плями Лібермана.