“Парламент в Лондоні” є найяскравішим прикладом головного принципу живопису Моне – він не визнає об’єктивну реальність, відкидає незмінність яких-небудь якостей предметів, а стверджує, що колір і форма зображуваного залежить тільки від одномоментного освітлення.
Крізь густий туман, осяяний останніми сполохами призахідного сонця, проступають обриси одного з найбільш впізнаваних будівель Лондона. Гострими голками пронизують небо шпилі Вестмінстерської вежі. Сонце висвітлює неспокійні дрібні хвилі річки, забарвлюючи водну гладь в золотисті тони. Тільки чудовий Моне міг помітити цю величну, але швидкоплинну красу, примусити час зупинитися, щоб розповісти про неї всім іншим.
