Деісусний чин написаний в 1408 році для іконостасу Успенського собору у Володимирі на Клязьмі на замовлення московського князя Василя Дмитровича. У 1775 році він був перевезений в Троїцький храм села Василівський Шуйського повіту Володимирській губернії, чого отримав свою сучасну назву: “Василівський чин”.
Десять ікон з цього чину нині зберігаються в зборах Державної Третьяковської галереї. Тринадцатифигурний деісусний чин, що складається із значних за розмірами ікон, був смисловим центром іконостасу. Ікона апостола Петра приписується кисті Андрія Рубльова. Однак у своєму сучасному стані є пам’яткою іконопису XV-XIX століть.
Бідний галилейський рибалка Симон, що пішов за Спасителем, отримав від нього ім’я Петро, що означає камінь. Христос сказав про нього: “…Петро буде камінь, на якому збудуєте церква…”. Згідно зі словами Христа: “…він буде зберігати ключі від царства небесного…”, апостол Петро зображений на іконах із сувоєм і ключем. Апостол з грецької означає посланець. Так стали називати учнів Христа, яких він вибрав і послав проповідувати своє вчення.