Скульптура Мікеланджело “Давид”. Висота скульптури 547 см, мармур. В 1501 році Мікеланджело повертається у Флоренцію. Тут він сміливо береться за виконання колосальної статуї Давида з величезного блоку мармуру, над яким вже в свій час працював один невдаха скульптор і, як усіма вважалося, безнадійно його зіпсував.
Незважаючи на незвичайний масштаб скульптури і труднощі, що виникли із-за форми кам’яного блоку, Мікеланджело блискуче впорався із завданням. Вироблення умов замовлення на цю статую і обговорення питань її установки здійснювалися за участю посадових осіб Флорентійської республіки, представників цехів і видатних художників, а відкриття монумента в 1504 році перетворилося в народне торжество. Даний факт свідчить про те, що вже сучасники віддавали собі звіт у великому суспільному значенні цього твору, – недарма архітектор Джуліано да Сангалло прямо назвав статую Давида громадським пам’ятником. Досить згадати відомі статуї юного Давида роботи Донателло і Верроккьо, щоб переконатися, як далеко пішла від скульптури 15 століття монументальна пластика Високого Відродження.
На відміну від своїх попередників Мікеланджело зобразив Давида перед здійсненням подвигу. Прекрасне обличчя юнака повно гніву, очі грізно спрямований на ворога, рука стискає пращу. Гігантські розміри статуї, небачене ще в ренесансній скульптурі, нерозривно пов’язані з одним з головних якостей героїчного образу в мистецтві Високого Відродження, вперше з такою наочністю вираженим у цьому творі, – образ людини набуває тут справді титанічна характер.
У відповідності з цим переважна сторона зміст “Давида”-пафос героїчного дії. Образ переможця Голіафа набуває більш широкий зміст – це уособлення безмежній могутності вільної людини; юнацька відвага Давида переростає в непохитну впевненість у здатності людини подолати будь-які перешкоди. У скульптурі “Давид” у Мікеланджело вперше з’являється нова риса внутрішньої характеристики – небачена досі концентрація вольового напруження, повідомляє образу героя грізну, застрашливу силу, яку сучасники позначали словом terribilita.
Самі флорентійці, за свідченням Вазарі, усвідомлювали гражданственний зміст “Давида”, встановленого перед Палаццо Веккьо – будівлею міського самоврядування – як заклик до мужньої захисту міста і справедливого управління ним. Художній мова скульптури “Давид” відрізняється ясністю і простотою: виразний силует, чіткий контур, ясні членування, відсутність суперечливих елементів у трактуванні руху і в скульптурній моделировке – все служить максимально отчетливому висловом основи образу – концентрованої цілеспрямованої волі.
