Пронизлива, по-справжньому трагічна робота. Надалі Перов розвине її у своїй творчості, створивши кілька робіт складових скарб російської живопису. Перед глядачем двоє дітей біля могили, занесеної снігом. Втративши найближчих людей, все в їх зовнішньому вигляді говорить про трагедію, розпачі й безвиході.
Судячи з усього, автор зобразив вихованців притулку, позбавлених батьківської ласки, любові і теплоти. Робота була написана під час європейської творчої поїздки, імовірно у Франції. Скуповуючи і бідна колірна гамма роботи сприяє більш повному розкриттю теми та ідеї картини.
Чудово вдалися очі скорботних дітей. Вони порожні, глибокі й сумно-спокійні. Кожна деталь – голі ноги, бліді обличчя, чиста, але убога одяг – просто кричать про дитяче горе. Виразний і навколишній пейзаж. Важко сніжне небо, сіро-блакитний сніг, похилені цвинтарні хрести – все написане важко і сумно.
У роботі можна побачити деталі, наповнені символічним змістом. Квітуча гілка дерева на могильному камені виглядає дивно взимку. Це можна трактувати як символ триває життя, перемагати смерть. Можливо, це єдина прикраса могили, яке виявилося доступним маленьким неборак. Герої роботи утворюють своєрідну скульптурну групу на могилі. Майстерність художника, його чіпкий погляд і емоційні переживання, примушують стискатися серце глядача від співчуття і жалості.
