Донська ікона Божої Матері була написана Феофаном Греком. Принесена донськими козаками, які прибули на допомогу до великого князя Димитрія Івановича Донському під час бою його з Мамаєм. Вона була затверджена на держаку, як хоругва, і в усі продовження війни залишалася при російському війську.
У день Куликовської битви ікону носили серед православних воїнів для підбадьорення і допомоги. Після перемоги ікона була перенесена в Москву і поставлена спочатку в Успенському соборі, а потім у Благовіщенському.
У пам’ять перемоги, здобутої заступництвом Пресвятої Богородиці на берегах Дону, ікона названа Донскою. У 1591 році кримський царевич Нурадин і його брат Мурат-Гірей вторглися в Росію і підступили до Москви. Для захисту від ворогів у Москві був звершений хресний хід з Донський іконою. У день битви вона перебувала в похідній церкві серед військових рядів і звернула татар у втечу.
В подяку Пресвятій Богородиці за Її милість, явлену через Донську ікону, в 1592 році на тому місці, де вона стояла серед воїнів, цар Федір Іоаннович заснував Донський монастир. Зараз ікона знаходиться в Державній Третьяковській галереї. У літописах вперше згадана ікона під 1552 р. Перебувала в Успенському соборі Коломни, у 60-х роках XVI ст. перенесено у Благовіщенський собор Московського Кремля. Розкрито ікона в 1914 і 1919 рр. Р. О. Чириковим.
Після цього передано в Державний Історичний музей, пізніше, в 1930 р. – у ДТГ. Вперше пов’язав Донську ікону з ім’ям Феофана Грека В. Е. Грабар. На підставі цього припущення будуються датування ікони 1392 р. – роком розпису собору Коломни, згідно з літописами. Атрибуція, походження та історія ікони викликають безліч суперечок серед мистецтвознавців.
