Груповий портрет М. С. Волкова, С. М. Волкової і С. М. Волкова-Манзея – Володимир Маковський

Груповий портрет М. С. Волкова, С. М. Волкової і С. М. Волкова-Манзея – Володимир Маковський

Груповий портрет М. С. Волкова, С. М. Волкової і С. М. Волкова Манзея   Володимир Маковський

У творчості Костянтина Маковського відбилися всі риси салонного мистецтва. Він всеїдний, береться писати все, за що платять гроші. Його роботи ефектні, банальні за змістом, далекі від історичної достовірності. Парадні портрети зовні красиві, багаті чудово написаними аксесуарами. Це часто принижує образи портретованих. Але всі недоліки компенсуються високою професійною майстерністю, тонким колоритом.

У деяких своїх портретах художник піднімається до європейського рівня майстерності. Прикладом тому є “Сімейний портрет Волкових” із зібрання Державного Ермітажу. На портреті зображено дійсний статський радник, статс-секретар Державної Ради Михайло Сергійович Вовків, його дружина Софія Миколаївна, уроджена Манзей, і їх син Сергій Михайлович Волков-Манзей. Задоволенням дихає вигляд глави сім’ї. В образі Софії Миколаївни художник він уловив риси владної натури і сильного характеру. У центрі картини – дитина, одягнений у світлу сукню, перев’язана на поясі блакитним бантом, довге волосся локонами опускаються на плечі, він безтурботно дивиться на глядача.

Трагічною виявилася доля цієї сім’ї. Портрет підписаний, але не датований художником. Виходячи з віку Сергія, можна вважати, що він написаний у 1899 році. Через рік, 11 лютого 1900 року, Михайло Сергійович Волков помер у Ніцці від апоплексичного удару. Софія Миколаївна разом з сином пережила чимало трагічних подій, що випали на їх частку: першу світову війну, втрату майна і маєтки, репресії 20-30-х років.

Для безпеки С. М. Волков-Манзей після революції 1917 року став іменуватися просто Волковим. З 1914 року вони жили в Петрограді – Ленінграді, де їх застали Велика Вітчизняна війна та блокада. У травні 1942 року на руках старенької матері від дистрофії помер Сергій Михайлович Волков, зображений чарівним дитиною на портреті К. Маковського. Через місяць померла сама Софія Миколаївна. Робота К. Маковського в числі інших сімейних портретів належала ленінградському колекціонеру, художник петербурзького Малого драматичного театру на вулиці Рубінштейна Григорію Диомидовичу Душину.

Після його смерті портрет разом з усією колекцією за заповітом надійшов у Державний Ермітаж. У 2002 році в п’яти залах Меншиковського палацу кілька місяців працювала виставка портретів із зібрання ленінградського колекціонера. Буваючи на виставці, я бачив, що відвідувачів дивувало вбрання Сергія Волкова-Манзея. Вони на портреті на колінах батьків бачили дитину, одягненого в сукні, і з кучерями до плечей, а на етикетці було написано, що на портреті зображений хлопчик. “Це дівчинка”, – впевнено говорили глядачі, – “в етикетці помилка”. Ні, ніякої помилки не було.

Згідно з православною традицією, діти до 7 років чисті і безгрішні, вони подібні ангелам і ніби не мають статі. З семи років дітей одягали згідно їх підлозі в зменшені з дорослих моделей чоловічі або жіночі одягу. У картині К. Маковського на чоловічу стать дитини вказує блакитна стрічка, якою подпоясано сукню. За матеріалами Олени Нестерової та Юрія Епатко – співробітників Державного Російського музею.

1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...


Груповий портрет М. С. Волкова, С. М. Волкової і С. М. Волкова-Манзея – Володимир Маковський.