Імператор Рудольф II – Ханс фон Аахен

Імператор Рудольф II – Ханс фон Аахен

Імператор Рудольф II   Ханс фон Аахен

Картина німецького художника Ганса фон Аахена “Імператор Рудольф II”. Розмір картини 79 x 66 см., дерево, олія. Рудольф II – німецький імператор Священної Римської імперії, син і наступник Максиміліана II, виховувався при дворі Філіпа II і зовсім не походив на своїх безпосередніх попередників; католики покладали на нього великі надії, так як він виніс з Іспанії ненависть до єресі і міг бути слухняним знаряддям у руках єзуїтів. Він відрізнявся млявим, апатичним характером, був вкрай підозрілий, схильний до меланхолії.

Його норовливість, боягузтво і грубість, разом з чуттєвістю і примхливим деспотизмом, позбавляли його популярності і впливу. Нарікаючи на своє безсилля, він займався тільки астрологією і алхімією. У празькому палаці, де жив Рудольф II, була зібрана ним величезна колекція книг, рукописів, картин, монет і різних рідкостей. Улюбленцями його були люди продажні і фанатики.

Ставши імператором, Рудольф II шість років не збирав імперського сейму, але повинен був скликати його у 1582 році, зважаючи на необхідність просити у імперії допомогу проти турків, а також зважаючи релігійних суперечок. Рудольф II почав викорінювати протестантизм в Австрії, Чехії та Угорщини. В Австрії майже все дворянство і всі міста сповідували протестантизм. Зі сходженням на престол Рудольфа II тут почалася сильна католицька реакція, а також боротьба абсолютизму з обласними сеймами і самоврядуванням міст. Особливою силою відрізнялася реакція в Моравії. Протестантські члени верхнеавстрийского і нижнеавстрийского ландтагів уклали між собою союз для захисту протестантизму; католики також склали унію.

В Угорщині панування австрійців переносилося вельми неохоче. Побачивши загальне незадоволення, Рудольф II думав привернути громадську думку на свою сторону війною з турками. Загальне повстання продовжувало, однак, бути неминучим, і родичі Рудольфа II визнали необхідним відібрати в нього владу на користь його брата Маттіаса, зробив величезні поступки протестантам. За договором 1608 року Рудольф II віддав Маттіасу Угорщину, ерцгерцогствами австрійське і Моравію й оголосив його своїм спадкоємцем в Богемії.

Для утримання чехів Рудольф II змушений був підписати 9 липня 1609 року складений сеймом акт, який отримав назву “Грамота Величності”. На підставі цієї грамоти утраквисти та чеські брати були зрівняні в правах з католиками. Чехи-протестанти отримали право будувати храми, заводити училища, мати свої синоди і обирати комітет з 24 дефенсоров, по 8 від кожного з 3-х станів сейму. Комітет повинен був керувати діями консисторії, керувати справами празького університету, збирати військо, стягувати податки для його змісту, а в разі потреби – скликати представників протестантського населення для нарад про загальну справу.

Рудольф II придумував кошти відняти у Маттіаса віддані йому землі, інтригував проти нього, але все-таки повинен був зректися чеської корони. 23 травня 1611 року Маттіас був коронований, а Рудольфу II дали пенсію і зберегли за ним зовнішній шану. Позбавлений влади, виснажений хворобою і божевіллям, Рудольф II помер 20 січня 1612 року, не залишивши законного потомства, так як не був одружений.