У житті японців цього періоду “зелені квартали” грали значну роль, що було пов’язано з особливим політичним становищем у країні. Японія XVII-XIX століть була в повному сенсі поліцейською державою, всі сторони соціального та особистого життя японця суворо регламентувалися.
В атмосфері “не свободи” свого роду “нічиєю землею”, місцем, де характер спілкування, форма поведінки не були приписані понад, де городянин, хоч на час, міг відчути себе розкуто і незалежно, стали “зелені квартали”.
Сюди приходили на вистави театру кабукі, для укладення угод і, звичайно, з метою відвідування чайних будинків, мешканки яких славилися не тільки своєю красою, але й освіченістю, вишуканістю смаку, витонченістю манер. Тому жанр бидзинга і став основним у гравюри укійо-е.. Однак в умовах відсутності “засобів масової інформації” гравюра, в тому числі і бидзинга, виступала як свого роду мас-медіа, недосконалою і, найчастіше, в непрямій формі.