У своєму щоденнику Делакруа писав про те, що, коли його покидає натхнення, він бере з полиці одну зі своїх улюблених книг і починає читати її, знаючи напевно, що читання підштовхне його утомившееся уяву. Література для художника завжди існувала де-то поряд з живописом.
Саме з літератури він не один раз запозичував сюжети для своїх картин. Більше інших Делакруа любив англійських авторів, і в цьому, безсумнівно, позначилося вплив одного його молодості, художника Річарда Бонінгтона. Своє місце в цьому захопленні посіла і поїздка самого Делакруа в Англії в 1825 році. Відомо, що тут він відвідав лондонський театр, щоб подивитися “Гамлета”.
Англійська література в частині запозичених Делакруа сюжетів чи не головним – у рядку найулюбленіших їм авторів ми знайдемо Шекспіра, Роберта Бернса, Вальтера Скотта і, звичайно ж, Байрона, подсказавшего художнику теми двох його найбільш “кривавих” полотен – “Смерть Сарданапала” і “Кара дожа Марино Фальеро”.