Картина “Конфуцій Справедливий”. Конфуцій – давньокитайський філософ, мислитель, Учитель життя. У своєму всеосяжному вченні він старанно повертав втрачені традиції і пов’язував в єдиний лад буття звичаї, мораль, політику, релігію та інші сторони суспільного життя.
У традиції він бачив здорове начало, яке містить у собі глибинний символічний сенс всіх досягнень. У конфуціанстві вищою формою релігії виступає культура – і як підсумок людських творінь, і як втілення великого Шляху світобудови.
Для Конфуція істинне служіння Неба виражається в служінні людям. “Проповідник чистого життя” разом зі своїми учнями сформував небувалу раніше спільність людей, свого роду духовне братство, існуюче згідно земними законами і настановами Вчителя.
“Конфуцій мав переїжджати вигнанцем з місця на місце. І його странственная колісниця поставлена в храмі разом з його творами і музичними інструментами. Не диво, бо в основі вчення Конфуція лежить та ж громада. Згадаймо його вчення: “Якщо любов’ю будуть воспламенени серця смертних, то весь світ буде зразок одного сімейства. Всі люди будуть представляти в собі одну людину, і всі речі, з причини дивного взаємного порядку і союзу, здадуться одним і тим же істотою. Ми повинні любити інших, як самих себе, отже, повинні бажати їм всього того, чого бажаємо собі”.
Розчарований соціальним і політичним устроєм свого часу, Конфуцій подорожував по різних китайським князівствам в надії переконати правителів скористатися його вченням для встановлення миру й соціальної гармонії. Конфуцій провів у мандрах 14 років і після повернення додому присвятив своє життя освіті простих людей. І лише через кілька століть після його смерті правителі династії Хань прийняли його теорії в якості принципів управління країною.
У картині Конфуцій – не умовний персонаж, а герой, наділений впізнаваними рисами і певним психологічним станом. Реріх малює його за спогадами сучасників і в традиції написання китайського портрета. У Вчителя Куна особа відрізнявся великими рисами: великими очима, м’ясистим носом з широкими ніздрями, вздернутой верхньою губою, густими звисаючими бровами і довгою бородою. У рериховском героя впізнаються характерні особливості зовнішності Конфуція, але його образ, сповнений жертовності і морального подвижництва, несе в собі трагічні нотки.
Реріх з великою майстерністю виконав стилізований у дусі китайського живопису краєвид. Він вносить нас в атмосферу стародавнього китайського царства, дорогами якого жив великий мудрець.
Звертають на себе увагу два ієрогліфа, чітко виведені Реріхом на возі Конфуція. Обидва ці знаки читаються як “шоу” і мають значення благопобажання, тобто можуть бути перекладені як “довголіття”. Ці ієрогліфи часто використовуються в Китаї як орнамент при оздобленні архітектурних споруд і декоруванні тканин.