Знавцям і просто любителям історії мистецтва добре відомо, що Поль Гоген став свого роду піонером в освоєнні Полінезії і Таїті. Він відкрив для європейців екзотику тихоокеанських острівних держав, подовгу жив там сам, спостерігаючи за побутом і звичаями місцевих жителів. Зрозуміло, багато малював, особливо з натури.
Нехитрий побут аборигенів включав полювання і риболовлю, приготування їжі, виховання дітей. Ось і тут, на одному з гогеновских пейзажів тліюче вогнище знаходиться на передньому плані. Немов тим самим художник прагне підкреслити значимість вогню для суворою і повною позбавлень життя остров’ян. Все-таки вони залишалися дітьми природи, і могли розраховувати тільки на її милість. Про докорінну перебудову життя мови не могло і бути.
Вдалині видніється пристойних розмірів хатина, і спиною до нас – двоє, що тримаються за руки чоловік і жінка. Навіть зі спини в чоловікові чомусь вгадується сам художник, а в дівчині – його тринадцятирічна кохана Техура, героїня багатьох його полотен таїті періоду творчості.
Але все-таки особливу увагу привертають високі довгі стовбури дерева, що йдуть кронами наче до самого неба. Аж надто вигадливий сам колір стволів – не то синій, то навіть не з відтінками фіолетового. Втім, можливо, це лише наслідок гри кольору і тіні – адже кругом панує ніч.
