Зимовий пейзаж – улюблений сюжет будь-якого російського художника, і Ігор Грабар не став винятком. Його зима – легка, вільна, спокійна. Споглядальної красою відрізняється і “Лютнева блакить”.
Дуже примітний нестандартний підхід до ракурсу картини глядачеві пропонується поглянути на засніжену березовий гай з-під низу. Такий прийом розширює простір і дозволяє відчути весь простір зимового лісу. В картині використані традиційні кольори зими – білий, блакитний, сірий, ультрамариновий. Однак їх дивовижне поєднання і особлива техніка робить пейзаж настільки реалістичним і рідним, що мимоволі складається враження – цю чудову картину ви спостерігали вже не раз у своєму житті.
Майже неймовірним є унікальне вміння майстра передавати найтонші нюанси природи. Ось і в цій роботі ми можемо відчути непросто зиму, а ту невловиму пору, коли весна робить перші несміливі кроки. Це відображено в голих стовбурах дерев і трохи потеплевшим колоритом сонячних променів. Викликає захоплення майстерно відтворені дерева – на передньому плані красується “головна героїня”, велика береза, трохи віддалік берізки менше або зовсім молоді тоненькі стовбури, однак, все увагу “забирає” чудово переплетена крона дерев. Ніби хитромудрий узор в світному інеї, складне мереживо гілок займає більшу частину полотна.
Картина виконана в імпресіоністської манері з притаманною емоційністю і мальовничістю, а індивідуальна манера робить її справжнім зимовим шедевром.
