Матісса і його друзів Алъбера Марку, Андре Дерена, Моріса де Вламінка й Жоржа Руо назвали в Осінньому Салоні 1905 року фовистами, тобто “дикими”. Їх прийнято розглядати як членів однієї художньої угруповання, хоча таке подання є очевидною натяжкою. Вони були різними, сходячись лише на своє ставлення до кольору.
Фовізм стверджував переважання кольору над формою. Серед попередників фовізму потрібно, перш за все, відзначити Гогена; надалі його ідеї розвинули експресіоністи. Сам термін “придумав” критик Л. Вексель, який, порівнюючи виставлену в Осінньому Салоні бронзову фігуру Алъбера Марку з розташованої по сусідству роботою скульптора XV століття Донателло, вигукнув: “Бідний Донателло! Він опинився в оточенні дикунів!”
Картина “Молодий матрос” була створена Матіссом в роки його захоплення фовізм. Пізніше художник писав: “Фовізм був короткочасним перебігом. Ми придумали його для того, щоб показати значення кожного кольору, не віддаючи переваги жодному з них”.