Муза всякого художника живе в його уяві. Навіть якщо майстер вважає носієм свого натхнення реальну жінку, то фантазія все одно наділяє образ фантастичними, нереальними рисами. Для майстра музою завжди була його кохана дружина. Але на полотні глядачеві представлено, поза всяким сумнівом, фантастичне створення.
Руда шевелюра, великі зелені очі, в яких можна потонути – все в образі музи привабливо і бажане. Всі свої найпотаємніші бажання і мрії автор надав на суд глядача. Тонкі нервові пальці героїні видають вразливість і творче начало. Осінній антураж роботи підкреслює якусь трагічність самого творчості, обрекающего людини на постійні муки та пошуки самого себе.