Картина Рєпіна “Не чекали” має два варіанти. У першому варіанті в сім’ю поверталася дівчина, а її зустрічали дві сестри. Картина була невеликого розміру. Слідом за нею в 1884 році Рєпін починає інший варіант, який стає основним.
Картина була написана швидко і в 1884 році експонувалася на пересувній виставці. Але потім Рєпін доопрацьовував її, змінюючи головним чином вираз обличчя вхідного і частково вирази облич його матері та дружини. Другий варіант став найбільш значним і монументальним з полотен Рєпіна на революційні теми.
У картині “Не чекали” Рєпін знайшов такий сюжет, який дозволив створити йому полотно великої ідейної змістовності, виявивши свій талант жанриста, свою майстерність психологічної характеристики. Перед нами зображення типовою інтелігентної родини у звичайній її обстановці. Героїчна революційна тематика в картині “Не чекали” виступає в первинній формі жанрової картини сучасного життя. Завдяки цьому сама жанрова живопис і сучасне життя зведені в ранг історичної картини.
Внутрішньою темою картини стала проблема відносин громадського і особистого. Основним завданням картини було переконливо показати саме несподіванка повернення революціонера, різноманіття переживань його самого і членів його сім’ї. У картині з усією силою розгорнувся рєпінський талант виразних характеристик. Кожен з персонажів змальований і поданий з винятковою силою і опуклістю, аж до таких другорядних персонажів, як прислуга в дверях або маленька дівчинка за столом.
Чудові не тільки вирази облич, але і самі пози дійових осіб, пластика їх тел. Особливо показова в цьому відношенні постать піднялася назустріч входить старенької матері. Темна постать повернувся в коричневому свиті та великих сходжених на просторах далеких доріг чоботях вносить в сімейний інтер’єр щось від Сибіру й каторги, і з нею, розсовуючи стіни будиночка, сюди, в сім’ю, де грають на роялі і дітлахи готують уроки, немов входить громада історії, сувора жорстокість життя і випробувань революціонера. Рєпін будує композицію, як схоплену на льоту сцену.
Дії всіх персонажів зображені в самому їх початку: революціонер робить перші кроки, стара тільки встала та хоче вирушити йому назустріч, дружина тільки обернулася, хлопчик підняв голову. Всі захоплені зненацька, їх переживання ще неясні і невизначені. Це перший крок зустрічі, впізнавання, коли ще очам своїм не віриш, ще повністю не усвідомлюєш побаченого. Ще мить – і зустріч відбудеться, люди кинуться в обійми один одному, пролунають плач і сміх, поцілунки і вигуки. Рєпін тримає глядачів у безперервному напрузі очікування. Завдяки цьому рішення не дається відразу готовим, а домисливается самим глядачем.
Рєпін чудово зумів поєднувати в картині важливе з другорядним, значне з тими дрібницями, які повідомляють сцені життєвість, вносять ліричну теплоту. Такий, наприклад, спосіб сидить за столом дівчинки з бовтаються над підлогою кривими ніжками, весь з любов’ю написаний інтер’єр, такий м’який, ласкавий світ літнього дня, ллється через полурастворенную балконні двері, на стеклах якій ще видно краплі недавно минулого дощу.
Деталі обстановки мають роз’яснює сюжет значення. Так, над роялем недарма зображуються портрети Шевченка й Некрасова, настільки звичайні в цій обстановці, а між ними гравюра з популярної тоді картини Штейбена “Голгофа”. Аналогія з євангельською легендою про страждання і жертви була дуже поширена в середовищі революційної інтелігенції. Картина “Не чекали” – видатне полотно Рєпіна по красі і майстерності її живописного рішення. Вона написана у пленері, сповнена світла і повітря, її світлий колорит повідомляє їй пом’якшувальну драму м’яку і світлу ліричність.
