Ця картина належить до числа типових барокових зображень святих, у безлічі написаних художником за своє життя. Але полотно трохи дивує своїм трактуванням звичного біблійного сюжету. Найчастіше, непорочне зачаття поставало перед глядачами у вигляді Благовіщення – явища ангела Діві Марії зі звісткою про те, що їй судилося народити Спасителя.
На цій же картині сцена більше нагадує інший відомий сюжет – вознесіння Богородиці. Фігура Діви Марії розміщена в центрі композиції і з усіх боків оточена безліччю оголених дитячих фігур – янголят-путті, настільки улюблених живописом епохи бароко. Богоматір спирається ногами про півмісяць – символ божественної сутності і непорочності, знак Цариці Небесної.
Одягнена Діва Марія в довге білосніжне плаття без декору, на яке асиметрично накинута темно-синя накидка, красиво драпірується навколо її тіла. Руки схрещені на грудях, а очі зведені вгору, обличчя виражає і благоговіння перед волею божою, і передчуття майбутніх страждань. Голова її оточена сяйвом. Фігура Богоматері виділена не тільки композиційно, але і за допомогою світла і кольору.
За спиною Діви Марії колір набуває червонуватого забарвлення, що вигідно виділяє її фігуру, немов змушуючи світитися. По краях ж картини, в діагональному напрямку, фон стає темним, набуває холодні глибокі відтінки. Цей прийом дозволяє надати ще більше руху і виразності зображення.
