Одаліска в червоних шароварах – Анрі Матісс

Одаліска в червоних шароварах   Анрі Матісс

Одаліска в червоних шароварах, опис картини Великий Анрі Матісс – художник, який знайшов власний стиль у живописі, автор барвистих полотен, спрощених у відображенні, але при цьому насичених кольором і фактурним мазком. Одаліски, як героїні полотен, супроводжують цілий ряд творів Матісса з однойменними назвами. Червоні шаровари миготіли в портретах дівчат з середини 10-х років 19 століття, немов візитна картка певного періоду творчого життя живописця.

Картина “Одаліска в червоних шароварах” саме та, що представлена на цій сторінці, написана в 1922 році. Розмір оригіналу становить 84х67 див. Тут же відображений лише фрагмент роботи, але і він дозволяє споглядати химерне лист Анрі Матісса. Хочеться розібрати на складові деталі портрета, так як манера художника така, що кожен сантиметр покриття маслом має своєрідний характер мазка – від лесування до жирних шарів з фактурною поверхнею. Таке мінливість пояснюється пошуками Матіссом, в свій час, зручного стилю і простий художньої техніки. Він писав імпресіонізм, роботи з точковим нанесенням фарби, а також примітивні форми.

Так, живопис француза Анрі придбала відгомони фовізму з його насиченою палітрою та спрощеної конфігурацією образів. “Одаліска” Матісса має просте компонування, побудовану на першому – переважно плані і другому з видом на обстановку кімнати. Фрагмент, на жаль, не охопив всього інтер’єру. Однак видно, що стіни обклеєні білими шпалерами з синім орнаментом, а підлога встелена пурпурним паласом. Ось, тут відображено характерна для Матісса контрастність і насиченість кольору.

Дівчина поміщена на тапчан з коричневого дерева. Не дивлячись на те, що поза її непринужденна, обличчя здається напруженим і неприродно зосередженим. Чому? Та тому, що риси жіночого личка мають схематичний характер – “точка, точка, кома”. У цій простоті є свої плюси – узагальнення форм, акцент на всю роботу в цілому, а також мінуси, пов’язані з відсутністю рис героїні, властивих кожній людині, що виражають настрій і міміку. При цьому живописець підкреслив аристократичність дами – її білій шкірі з рожевим відливом і блиском наливної яблука, оздобленню одягу.

Відобразивши жінку в напрямку “ню” так популярному в античні часи, але здобув короткий звучання – Ню, – сьогодні, творець залишив своєї одалиске мереживний очіпок і такі яскраві штани! О так, вони стали мало не головною деталлю полотна. Візерункове вишивка покриває брючини з оксамитової тканини. Принаймні, глибина кольору і об’ємні заломи складок дуже нагадують важкий і шорсткий оксамит. Розкритий халат має прозору невагому фактуру, очіпок – мереживний головний убір, – додає образу якоїсь дитячості і пустощів. І відразу видно, що гостя тільки що прокинулася. Звертає на себе увагу незавершеність і схематичність форм меблів, також самої дівчини і малюнка на стінках. Навіть еліпс стільниці написаний кривувато і, певною мірою, не акуратно. Такі нюанси характеризують ставлення Анрі Матісса до конкретики образів і предметів – на чолі ціле, а не окремі об’єкти.

Наостанок хочеться додати, що ця робота, в разі Матісса, досить складна в оповіданні, її можна б ще і ще скоротити до простих силуетів і поділити, як дробове число. Але поки, художник шукає власну простоту і каже, що для нього “…мова йде про спрощення. Замість того, щоб малювати контур і заповнювати його фарбою – причому одне змінює інше…”, адже “спрощення гарантує точність з’єднання обох процесів, що утворюють тепер єдине ціле. Це не початок, а завершення”. художник Анрі Матісс

1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (2 votes, average: 2.50 out of 5)


Одаліска в червоних шароварах – Анрі Матісс.