Оливкові гаї, широкі поля, куточки саду служили головними пейзажними мотивами під час перебування Ван Гога в лікарні. Він малював їх у різний час доби та при різному стані природи, але кожен раз намагався передати не стільки схожість, скільки свої емоції та почуття.
На цьому в пейзажі він, вкотре малює оливкові дерева, що росли неподалік про лікарні. Митця привернули кольору, якими забарвило все навколо призахідне сонце. Небо складено різними за кольором мазками, від теплих помаранчевих і жовтих до зеленувато-блакитних і синіх.
Помаранчевий колір переходить і на грунт, купуючи відтінок червоної вохри. З ними контрастують яскраві кольори бузково-синіх тіней, що відкидаються деревами. Шапки оливок на приземкуватих чорних стовбурах сильно затінені. Блакитний колір листя далеко переходить в насичені відтінки охри і зеленого на передньому плані.
Ван Гог частково користується технікою пуантилізму, в той же час в манері виконання впізнається його авторський, тільки йому притаманний стиль. Небо викладено рівними довгими штрихами, а на землі розрізнені мазки акуратно підкреслюють форми горбків грунту, крон оливок і їх стовбурів.
Композиція картина врівноважена рівними горизонтальними ритмами, рухи кисті організовані і точні. В який раз малюючи знайомий мотив, художник зумів знайти в ньому щось нове й оригінальне, піймавши швидкоплинне і швидко пішов стан природи.
