Рубенс, чиє ім’я нерозривно пов’язане зі стилем бароко, написав цю картину під час свого першого приїзду в Рим. Він об’єднав тут іконографію п’єти – плачу Богоматері над Сином – і положення в труну. Марія підтримує померлого Христа, Його тіло виглядає отяжелевшим, голова хилиться до плеча.
Навколо стоять святі Йосип Аримафейський, Іоанн Євангеліст і Марія Магдалина. Майже натуралістично зображено тіло Спасителя, інші герої занурені в глибокі переживання. Напружена атмосфера полотна створюється і тісної постановкою фігур, як це часто бувало у бароковому мистецтві.
Теми розп’яття Христа вторять рельєфи на саркофазі зі сценами жертвопринесення. Колорит роботи з її тончайше виписаної людською плоттю, яскравими колірними плямами, грозовим небом і освітленим переднім планом народжує відчуття тривожне і разом з тим величне.
У поєднанні реалізму з урочистим настроєм зображеного позначилося вплив на Рубенса римських художників того часу і в першу чергу Караваджо.
