Крокував писав цю картину протягом 3 десятиліть. У ній історія ще більшою мірою втілена в метаисторию. Його персонажі:
– сповнений речей тривоги старий, що вказує на пророчий текст Тори,
– подорожній, наче зірваний з місця вітром історії,
– жертовну тварину зі скрипкою.
Пізніше – в роки 2 Світової війни – у загальний сюжет картини влилися образи зимового Вітебська, Мадонна з немовлям і Розп’яття. Але головна дійова особа картини – який падає з небес вогненний ангел.
Що відбуваються на землі катастрофічні події мають, як в “Фаусті” Гете, свій “пролог на небі”. Вони немов зумовлені вселенською катастрофою. Її суть – відпадання від Бога Люцифера і його падіння в світ, що несе загибель. Образи повною мірою апокалиптични, але і в них звучать ноти надії, втіленої в матері з немовлям, звіра, який грає на скрипці, запаленій свічці.