У картині “Пейзаж в Овере після дощу” вражає нескінченність простору. Виникає відчуття, що не людина дивиться на природу, а природа дивиться на нього. “Блакитні очі городів”, – ця метафора Юрія Олеші як не можна краще виражає перше враження від полотна Ван Гога. Образ ніби вмитою дощем землі чіпає прозорістю та свіжістю.
Пейзаж сприймається як створений безпосередній і наївною дитячою рукою: і безглузда віз, і “карткові”, тендітні білі будиночки з яскравими карміновими дахами, і висока лінія горизонту, і густий дим, що йде з труби іграшкового паровозика, – здається, що весь цей світ, немов заново побачений художником, створений на очах глядача.
