Картина написана Сальвадором Дали в 1987 році, за два роки до смерті. Після смерті дружини художник перебував у глибокій депресії, від якої так і не оговтався.
В останніх його картинах переважали теми скорботи, жалоби. “П’єта” – оплакування Христа – поширений в європейському мистецтві релігійний мотив, до якого зверталися багато художники і скульптори, від Мікеланджело до Дюрера. “П’єта” Дали – одна з декількох його картин подібної тематики, написаних в останні роки життя.
На ній фігура жінки – зовсім не тієї ніжної діви Марії, яку зображували художники епохи Відродження. Жінка на полотні Дали немолода, масивна, у неї грубувате селянське обличчя. На плечі її покоїться голова померлого. Тіла їх промальовані смутно і наполовину приховані потоками води.
Картина майже монохромний, в ній немає характерних для Дали контрастних поєднань: тільки брудно-білий, жовтуватий, кілька мазків охри. Жінка виходить із хвиль і піни, і це гірка і страшна алюзія на “Народження Афродіти”: вона виносить з вод не своє народження, але смерть народженої нею.
