Наступний чудовий краєвид В. І. Левітана – це “Пізня осінь”. Такий час року є найулюбленішим для автора. Природно, не можна пройти повз краси осені з її різноманітністю фарб в’янучої природи.
Картина була написана в типовій для художника манері похмурого пейзажу. Природа зображена такою, яка вона є, без зайвого лоску. Автор показав сутінки, а на небі утворилися хмари. Скоріше за все, йде дощ і може бути вже не один день, так як на передньому плані утворилася досить велика калюжка. В калюжу попадали жовті листя, вони як кораблики, що спускаються дітворою з перших весняних струмочків. Поля прибрані, про це служить стоїть недалеко стіг сіна.
Краєвид знаходиться в очікуванні і напрузі – незабаром прийде зима. Берези вже втратили свою листя, здається, що вони замерзли, тому тісніше туляться одне до одного. Ліс в очікуванні заморозків, холодів, першого снігу. Ще трошки, і ця яскраву картинку замінить одноманітна біла засніжена рівнина.
На задньому плані ми бачимо вічнозелені ялини, а також інші дерева з пожовклим листям. Трава така ж: жовта і пожухлої. Небо дуже похмурий і безпросвітне.
Від картини складається вельми похмуре загальне враження. Пейзаж сприймати дуже важко. Автор використовує похмурі тони в написанні твору, варто гарненько придивитися, щоб розгледіти дрібні деталі пейзажу. У картині відсутня буйство фарб, але саме вона може чітко відобразити даний стан осінньої природи, без зайвих приукрашиваний.
(2 votes, average: 4.50 out of 5)