Живопис Джентіле та Фабріано є така течія в європейському мистецтві, як інтернаціональна готика. Вівтар “Поклоніння волхвів” майстер створив для капели Строцці церкви Санта-Трініта у Флоренції. Багатолюдна барвиста процесія зображена рухається у напрямку до переднього плану картини.
Євангельська історія про царів, що прийшли поклонитися Немовляті Христу, трактована тут у дусі середньовічного лицарського роману: одного з волхвів слуга підв’язує шпору, що підкреслює належність її хазяїна до лицарству, в картину вкраплені сценки полювання, а манеру багатьох персонажів триматися можна визначити словом “куртуазна” – досить поглянути, наприклад, на служниць ліворуч. Цей твір цікаво розглядати, тому що воно сповнене дивовижних подробиць, наприклад Немовля Христос гладить по голові похилого волхва, цілує Йому ніжку. Серед тих, що прийшли здалеку кого тільки немає – молоді й літні, лицарі і мисливці.
У картині присутні не тільки люди, але і тварини – лев, гепард, мавпи, сокіл. Створюється враження, що художник використав сюжет ще й заради того, щоб зобразити багатство веденого йому світу. Цей вівтарний образ виписаний чистими, гладенькі, немов коштовності, квітами, і його декоративність посилюється вкрапленим то тут, то там золотом. Рама була виготовлена за малюнком самого майстра, який включив в неї невеликі зображення і продумав до дрібниць декор. Пределла вівтаря складається з трьох мальовничих частин, що представляють “Різдво Христове”, “Втеча в Єгипет” і “Принесення у храм”. Історик мистецтва Віктор Лазарєв писав: “У своєму вівтарному образі, найкрасивішою і святкової картині раннього кватроченто, Джентіле зобразив йшов з історичної сцени феодальний світ у всьому його блиску, з усіма його зовні привабливими рисами, в ореолі його “рицарственной романтики”.
