Перед нами портрет відомого чиновника, міністра Дмитра Прокоповича Трощинського. Доля цієї людини склалася незвичайно. Син військового писаря, вчився грамоти у дяка, він до кінця життя дослужився до посади міністра і був призначений членом Державної ради, досягнувши вершини службової драбини.
Трощинський був людиною “відмінну твердістю і рідкісним в справах державних мистецтвом обдарованим”. Написані ним документи і укази по ясності думки і чіткості викладу стоять у ряду кращих творів ділового стилю того часу.
Характер у нього, мабуть, був нелегкий. За словами одного з сучасників, Трощинський завжди “здавався “старіше свого віку, “мав вигляд дещо похмурий. Друзям був один, а ворогів ворог”. Портрет роботи Боровиковського може служити своєрідною ілюстрацією до цієї словесної характеристики, настільки художник проник у характер Трощинського. На портреті у Трощинського широке обличчя з непривітним поглядом і твердими обрисами рота. У ньому вгадується ясний розум і наполеглива воля.
Відчувається похмура і наполегливість людини, що вийшов “з низів”, який нічого не отримав “по праву народження”, а всього добився сам. Є в Трощинском і важливість сановника, горде усвідомлення власної значущості і владність великого чиновника, який звик розпоряджатися людьми.
