Світ Тропініна відрізняється своєрідним магнетизмом, він заворожує теплотою і затишком. Не відпускає. У чому тут справа? Не тільки ж в технічних прийомах і стійкості “утримання”. Але і в “будову” авторської душі.
На своїх автопортретах майстер виглядає цілком “цивілізовано” а між тим його приватне життя несла на собі помітний відбиток його походження. Відомий художник П. П. Соколов згадував, як одного разу застав вже досить літню пару Тропининих за дивним заняттям – вони сиділи біля мідного таза, в якому аж кишіли таргани, і сипали їм кашу.
Тропінін, нітрохи не бентежачись, пояснив, що “тарган – комаха мирний, невинний, і де він водиться, там щастя поселяється”. Всі, хто стикався з художником, незмінно відзначали його завжди рівний настрій, благодушність і виходить від нього світло. Він багато допомагав молодим живописцям, і ніколи не брав гроші за завдані уроки. Він дивився на світ світлим поглядом. Він був щедрий душею. І цей світ, преломившись в його картинах, захоплює в полон кожного, хто стикається з ними