Луї Франсуа Бертен видавав популярну газету “Деба”. Відвідувачі Салону 1833 року, що побачили виставлений там портрет Бертена, були вражені його реалізмом. Говорили, що майстер вирішив у цій роботі “повністю підкорятися і слідувати природі”. Дочка Бертена невдоволено зауважила, що на портреті її батько схожий на “толстого фермера”. Але галас, який виник довкола роботи, був багато в чому поверхневим, а оцінки не відрізнялися глибиною. Насправді, сила впливу цього твору, не викликала сумнівів, визначалася прекрасним володінням формою.
Під удаваним реалізмом ховалася майстерна імітація. Вирішальну роль тут зіграла єдино правильна поза, в якій відображено видавець. Вона довго не давалась Енгру, а знайшов її сам Бертен. Якщо вірити одному з учнів художника, під час чергового сеансу Енгр “зловив” цю випадкову позу, після чого радісно вигукнув: “Завтра Ваш портрет буде готовий!” Картина стала символом наступаючої епохи, головною дійовою особою якої став ліберальний буржуа.
Самовпевненість пана Бертена і певна агресія всього його образу – в поєднанні з монументальністю фігури – викликали згодом відому характеристику цієї роботи, дану Едуаром Мане. Він назвав її “портретом буржуазного Будди”.
