Жанна Лафюи Трабук була дружиною наглядача лікарні для душевнохворих, де Ван Гог проходив лікування. Коли вона позувала художнику, їй було 55 років. У листі братові Тео Ван Гог тепло відгукнувся про цю жінку, охарактеризувавши її як “нещасну, смирну і непомітну запилену травинку”.
Коли Ван Гог писав пейзажі біля лікарні, вона кілька разів розмовляла з ним, запевняючи, що не вірить в те, що він хворий. Напевно, саме живопис, в яку художник поринав з головою, змушувала його відволіктися від своєї недуги і ніби піти від нього на час.
У портреті художник передає лагідний характер жінки, її доброту й духовність. Непоказна худенька фігурка розміщена посеред полотна, автор досить узагальнено зображує чорну одяг і просту зачіску. Основний акцент зроблено на обличчі, покірно схилилася на бік голові, великих, добрих і уважних очах жінки.
Картина виконана акуратними дрібними мазками. Колірна палітра не відрізняється яскравістю, але, якщо вдивитися в кольори уважніше, можна розрізнити безліч м’яких відтінків. В особі переважають жовті відтінки, а загальний колорит пожвавлюється маленьким яскравим пучком квітів, що прикрашають плаття мадам Трабук.