Портрет Н. П. Жданович за клависином – Павло Федотов

Портрет Н. П. Жданович за клависином – Павло Федотов

Портрет Н. П. Жданович за клависином   Павло Федотов

Це – найбільш значний портрет роботи П. А. Федотова. Як і в інших роботах Художник об’єднує портретну і жанрову завдання. Він детально відтворює середовище, в якому перебуває модель, вводить в дію – гру на фортепіано. Але він, ніби, перериває цю гру, повертаючи голову і погляд дівчини в бік глядача, відволікаючи модель від заняття.

Дівчина в синьому платті і білому фартусі зображена в момент виконання фортепіанного твору: трохи здивовано підняті її брови, серйозність у погляді притишена легкою посмішкою на губах. З допомогою певних композиційних прийомів художник дозволяє глядачеві відчути характер і настрій своєї моделі.

Дівчина постає перед нами у всій складності свого душевного буття, в період пробудження почуттів, цілеспрямованого руху до майбутнього. Погляд її висловлює складні душевні переплетення. У ньому є одночасно і довірчість, і настороженість, бажання впустити стороннього спостерігача у світ своїх почуттів і разом з тим відгородитися від нього. Він свідчить про те, що сама душа юної Жданович ще в становленні, в процесі формування.

Нейтральний фон трохи висветлен навколо фігури, створюючи відчуття світло-повітряного середовища і в той же час акцентуючи її центральне положення на полотні. Портрет відрізняється непосредственнойстью і майстерністю виконання. Незважаючи на мініатюрність, живопис сміла і енергійна. Особливо чітко виліплені голова і руки. Характеристика особи свідчить про силу, пристрасності, жвавості і, одночасно, м’якості характеру моделі. Багатий лінійний і світлотіньового ритм полотна, стримані пастельні тони в одязі і майстерня передача неяскравими квітами фактури дерева народжує в цілому відчуття спокою та домашнього затишку.

Такі дівчата з хороших російських сімей ставали декабристками і народоволками, вони були віддані до кінця і коханій людині, і великому справі, але вони могли так само гідно прожити і цілком звичайну життя, ні в чому не поступаючись началами моральності і духовності, поширюючи навколо себе світло своєї душі. Саме так провела довге життя Надія Петрівна Жданович.

Жданович Надія Петрівна – дочка П. В. Ждановича і його другої дружини О. П. Жданович. Виховувалася в Імператорському виховному суспільстві благородних дівиць при Смольному, випущена в 1854 році. Була одружена з офіцером Финландского полку А. В. Вернером, згодом генералом від інфантерії. Володіла зборами робіт Федотова, автографами поезій, вона дбайливо зберігала близько сорока листів Федотова і його малюнки, які на заході днів, вже в розпалі першої світової війни, передала в Російський музей. Надійку Жданович Федотов знав ще зовсім маленькою, три-чотири роки тому зробив парні акварельні портрети її і сестри Олі, намалювавши обох в однакових червоних платтячках, з голими руками.

Вже тоді в дівчинку-підлітка з серйозним поглядом він вгадав той характер, який цілком виявився зараз у молоденької дівчини-институтке: чистота без святенництва, жіночність без манірності, гідність без гордовитості, жвавість без кокетства, розум без педантизму, скромність без уничижительности. Скільки років вже минуло, і прах її давно зітлів, а на крихітному федотовском полотні, цієї перлини російської живопису, всі світяться і будуть світитися чудові сині очі і усмішка, не приховують в собі ніяких загадок, крім простої, але вічної загадки чарівної жіночої принади. Як не прекрасні по-своєму були колишні, ранні портрети Федотова, ні в одному з них він, мабуть, не зміг би досягти такої висоти, як у портреті Надійки Жданович.

1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...


Портрет Н. П. Жданович за клависином – Павло Федотов.