На цій картині зображена сцена надання імператорської почесті св. Мартіну, римському воїну, який народився в Паннонії. Цього епізоду немає в житії святого, тому дослідники вважають, що тут Сімоне Мартіні зобразив найбільша подія свого власного життя, коли він був присвячений в лицарі в знак визнання своїх художніх заслуг.
Це сталося в Неаполі, при дворі короля Роберта Анжуйського, одному із самих блискучих королівських дворів того часу. Точна дата цієї події невідома, але в 1317г. Сімоне згадують вже як лицаря. Таким чином, ця картина достовірно зображує цю найважливішу церемонію середньовічної придворного життя.
В центрі композиції зображено виконана благоговіння фігура нього, а святощів, якого сам государ оперізує лицарським мечем. Праворуч – конюший, прикріплює шпори до його пурпурним чобіт, ліворуч, за імператором – придворні з іншими лицарськими відзнаками: шоломом і соколом. Праворуч на задньому плані зображена група придворних музикантів.
Жива міміка їх осіб майже змушує почути відтворну ними мелодію. Вони грають і співають в повному самозабутті. Сімоне Мартіні з величезною радістю і до найдрібніших деталей достовірно зображує бачені їм при неаполітанському дворі багатобарвні парадні одягу, різні головні убори, взуття. Легенда про св. Мартіна, написана Сімоне Мартіні, – найбільш докладний і найкраще зберігся монументальний цикл, присвячений цьому святому, настільки чтившемуся у середньовічному лицарському світі.
