Полотна, що вийшли з-під пензля великого італійського живописця епохи Відродження Сандро Боттічеллі, по праву займають почесне місце у всесвітній скарбниці творів мистецтв.
Будь-яка картина Боттічеллі, будь вона написана в ранній період його творчості або в зрілі роки, вражає глядача яскравими насиченими фарбами, продуманою композицією і живими персонажами, і “Юдіф” – не виняток.
Картина Боттічеллі “Юдіф” була написана художником в 1472 році і являє собою частина диптиха. На момент створення цього полотна Боттічеллі вже випробував себе в ролі живописця: раніше з-під його пензля вийшло кілька картин із зображенням Мадонни. Вони демонструють глядачеві яскравий талант молодого дарування, який прагне віднайти власний стиль, все ще наслідуючи при цьому манері письма визнаних метрів – художників Мазаччо і Ліппі.
До 1470 році Сандро знаходить манеру малювання, властиву лише йому, і в ознаменування цієї події відкриває власну майстерню – місце “народження” картини Боттічеллі “Юдіф”. В основу сюжету покладена біблійна притча про подвиг Юдіф, молодої вдови з обложеного військами ассірійського царя Олоферна міста Ветилуя. Завдяки її мужності та самовідданості городянам вдалося взяти верх над численним ворожим військом і позбавити місто від загарбників.
Олоферн, осадивший місто, славився своєю жорстокістю і похотливостью.
Доля красивих жінок із захоплених їм міст була незавидною: в кращому разі їх чекала одноманітне життя в царському гаремі, в гіршому – смерть. Знаючи це, Юдифь вирішується на відчайдушний крок. Переконавши старійшин не поспішати зі здачею міста, юна вдова одягається в наряд куртизанки і відправляється до Олоферна. Цар, побачивши гарну жінку, наказав привести її до себе. Вночі, після того як сп’янілий Олоферн заснув, Юдифь відрубала йому голову його ж мечем, а потім вийшла з табору, спокійно пройшовши повз сплячих вартових.
На картині Боттічеллі “Юдіф” відображений момент повернення Юдіф з кривавим трофеєм, який несе місту позбавлення від гніту чужинців. Живописець у властивій йому живій манері зобразив дівчину, що йшла по стежці в супроводі служниці. Їх стрімкі кроки і легкі, ранковий вітерець розвіває складки одягів. Особа юної вдови виконано сумній задумі, а її тендітний образ доповнюють символічні атрибути перемоги – оливкова гілка, яка прикрашає кошик з головою Олоферна, і царський меч.
Вся сцена наповнена світлом і повітрям: простір за фігурами дівчат займає прозоре небо, і лише вдалині видніються хати. На відміну від інших художників, також зверталися до цього сюжету і зображали Юдиф в образі яскравою спокусниці, Боттічеллі представив її як символ рішучості та самовідданості.
(2 votes, average: 3.50 out of 5)