Семирадський зображує на картині кульмінаційний момент традиційного російського обряду поховання. У самого можна побачити гідного чоловіка. Він вже підпалив факел і ось-ось перемістить цей вогонь безпосередньо під човен.
Спочатку покійного помістили під тимчасову могилу, а тепер дістали для здійснення головного дійства. Ми бачимо, що на нього наділи кращі одягу, вражаючі своїм багатством. Потім його посадили в човен, поруч поклали всі його зброю і розставили їжу. В жертву принесли різних тварин. Вибрали одну з дівчат, яка стане дружиною цього померлого. Вона буде спалена разом з цим багатим ярусом.
Живописець створював картину на основі першоджерела. Темами багатьох його творів стали сюжети, взяті з Біблії. Він брав стародавні тексти і по-своєму тлумачив їх. Це давало йому можливість самовиразитися. Не стала винятком і картина про поховання багатого руса. Джерелом став докладний розповідь про цьому обряді арабського посла. Він побачив, як спалювали і поховали тіло померлої людини на великій річці Волзі. Мандрівник детально описує обряд, який тривав десять днів.
Художник трактує сюжет по-своєму. У його картині маса деталей. Саме тому її хочеться розглядати, знаходячи все нові й нові подробиці цього обряду. Вражають експресивні мазки і яскраві фарби. Створюється повне відчуття реальності того, що відбувається. Всі персонажі цього полотна максимально об’ємні і відчутні.
Глядач відчуває себе мимовільним свідком того, що відбувається. Обряд зображений з натуралістичною точністю. Таке творіння живописця воістину вражає особливим поглядом подій і незвичайної інтерпретацією сюжету. Картина рясніє експресією. Ми відчуваємо, як художник смакує цей давній обряд, приділяючи увагу кожній деталі.
