Тепла літня ніч, відкритий навстіж балкон, тьмяне світло самотньої свічі і мірне цокання годинника. У цій передсвітанковій тиші п’ятеро чиновників коротають час за грою в преферанс. Здаються карти, одна партія змінює іншу, підвищуються і знижуються ставки.
Насправді, грою охоплені лише троє з присутніх. Двоє інших займають себе більш важливими справами. Один – в кутку, відвернувшись, різким рухом осушує чергову чарку оковитої. П’є залпом, не звертаючи уваги на присутніх у кімнаті людей. Очевидно, йому набридли і карти, і обличчя гравців. Інший – наймолодший – не приховуючи нудьги, широко, від душі позіхає, не розуміючи, чому він все ще знаходиться тут, незважаючи на наближення ранку.
Троє залишилися схилилися за покритим зеленим сукном столом. Підсліпуватий старий присмерком намагається розгледіти свій розклад, а інші, без тіні збентеження зазирають у його карти. Чесна гра тут давно пішла в минуле, подібно до того, як самі чиновники забули про чесність на своїй державній службі.
Зараз вони роблять вигляд, ніби захоплені грою, а вдень перекладали бумажонки, зображуючи посилену роботу. Неприємні їхні особи – сіра горбиста шкіра, обвислі щоки і підборіддя, товсті щілинки-очі, стиснуті тонкі губи. Ці особи вміють красномовно брехати і обманювати, красиво і невимушено брати хабарі, давати обіцянки, які не збираються виконувати. Вміють вони й ось так грати всю ніч до ранку, приховуючи душить всіх нудьгу.
Чиновники порожні в своїх щоденних справах, і не в силах придумати заняття для себе в вертіння годинник. Тому і проводять вони схожі один на інший вечора в оточенні до смерті обридлої компанії за мало кому цікавою грою. Всі ці зустрічі безглузді, як безглуздо їх проведення часу на службі.
Нікчемність зайнятих преферансом чиновників підкреслюється нерівним вогнем свічки, рождающим величезні тіні на стінах кімнати. Химерний камінний барельєф, парадний портрет на стіні кричать про повну несмаку і дурості. І лише годинник продовжують жити, відмірюючи хід часу і наближаючи довгоочікувану світанок, який звільнить гравців вже набило оскому заняття.
Картині “Преферанс” судилося стати останньою роботою художника на побутові теми, після якої викривав непривабливі риси суспільства реалізм змінився світом казкових переказів та легенд.