Коли Вінсент Ван Гог жив в Сен-Ремі, він попросив свого брата, щоб той доставив гравюру Регаме “Каторга”, але той не зумів її знайти, і Вінсент вибрав їй на заміну гравюру “Острог” Гюстава Доре. Картина “Прогулянка в’язнів” є копією гравюри Доре, але виконана вона у власному стилі художника.
Угорі картини можна побачити двох маленьких білих птахів, це зроблено для того, щоб глядач зрозумів всю висоту стін в’язниці. Люди ніби знаходяться на дні величезного колодязя, з якої їм не вибратися, час там йде дуже повільно, люди безглуздо бродять по колу. У цій картині Ван Гог зумів використати такі кольори, щоб глядач зміг відчути всю тугу і безвихідь, якою просякнуте полотно. Стіни зверху освітлені сонцем, але до укладених воно не дістає, вони в постійній темряві. Це місце позбавлене будь-яких згадок про вільну життя.
У правій частині колони багато хто з ув’язнених звернені на глядача, вони з невдоволенням дивляться на нього, заздрячи його волі. Більшість ув’язнених йдуть з похнюпленими головами. Найближче до глядача укладений виглядає не так як всі, виділяється з усієї колони, він підняв голову, на якій немає шапки. Цей ув’язнений похмуро дивиться прямо в очі глядачеві, ніби хоче щось сказати йому. Якщо уважно його розглянути, то стає ясно, що в цьому укладеному Ван Гог показав образ себе.
Це єдина картина, в якій він відкрито пише свій автопортрет в одному з героїв картини в багатьох інших творах можна лише здогадуватися про схожість героя з художником. Ван Гог не випадково вирішив представити себе в ролі в’язня, адже тоді він жив у поселенні для душевно хворих людей, був ізольований від суспільства. Уявивши себе в ролі в’язня він показує нам свої самі жахливі передчуття, на той момент його вже багато років мучила душевна хвороба. Через пів року після написання цієї картини Вінсент Ван Гог помер.