Венеціанський живописець Веронезе любив зображати яскраві по колориту багатофігурні сцени, які до країв наповнені життєвою енергією. Іван на картині виразним жестом вказує вдалечінь.
Навколо Люди по-різному сприймають слова пророка: хтось тільки ще осмислює сказане, інші з цікавістю повернулися туди, куди він простяг руку. А там, далеко, піднімається на пагорб Спаситель. Звична для Веронезе згущена композиція вносить у зображення відбувається загострення нетерпіння, але фігурами насичена та частина картини, де стоять Іоанн Хреститель і свідки події, а в другій зображений Христос.
Таким чином, Веронезе прямо висловив тут алегоричний сенс євангельських слів про те, що треба звільнити шлях Богу.
