Пушкін на ліцейному іспиті 8 січня 1815 року – Ілля Рєпін

Пушкін на ліцейному іспиті 8 січня 1815 року – Ілля Рєпін

Пушкін на ліцейному іспиті 8 січня 1815 року   Ілля Рєпін

Картина була замовлена Рєпіну до 100-річчю Імператорського Ліцею в Царському Селі з ініціативи Ліцейського товариства. За спогадами сучасників, художник став справжнім “пушкинистом” у період підготовки до написання картини, тому що прочитав масу літератури про ліцейному етапі біографії Пушкіна.

Композиція картини реалістична. Великий Зал Ліцею з колонами, рельєфом і портретом імператора на задньому плані переповнений. У кілька рядів сидять і стоять глядачі – представники дворянських родів Росії, що видно з їх багатим одягом.

Серед них чиновники, військові, духовенство, вельможі. На передньому плані зображений юний Пушкін в характерній театральній позі – в розпал іспиту, в момент читання свого знаменитого вірша “Спогади про Царському Селі”. Зліва стоїть стіл, покритий червоним сукном, за ним – судді. У тому числі – поет Державін Р.. Захоплений талантом 15-річного Пушкіна, він підвівся, щоб краще чути те, що той читає.

Композиційне рішення – у дусі класики. Застосований закон “золотого перерізу”. Фігура Пушкіна розміщена в правій частині картини по лінії золотого перетину. Ліва область теж розділена в ідеальній пропорції – від голови Пушкіна до голови Державіна і від неї до лівого краю картини. Відстань від голови Державіна до правого краю картини поділено на 2 рівні частини лінією золотого перерізу, що проходить уздовж фігури Пушкіна.

Центр композиції – постать юного поета. Він стоїть на відносно відкритому просторі, в незвичайній позі. Ні в кого з розташованих ззаду і з боків людей немає такого світлого особи. Кидаються в очі білі панталони, гудзики на фраку.

Над образом Пушкіна Рєпін працював багато років, намалював не менше сотні портретів з одним поворотом голови, то з іншим, то над вечірньою рікою, над ранковою, то в одному сюртуку, то в іншому, то з елегійною, то з патетичною посмішкою – і все-таки був незадоволений. За спогадами К. Чуковського, тільки в цій картині він “змінив безліч осіб, постійно змінюючи їх, що їх цілком вистачило б, щоб заселити ціле місто”.