У цій картині Вітторе Карпаччо звернувся до особливо волновавшей венеціанських живописців того часу темі містичного переживання. Художник зобразив мертвого, з пробитими долонями, ступнями і раною в боці Христа, страждання якого розмірковують святі Ієронім і Йов.
Ієронім сидить, занурений в себе, притиснувши руку до грудей, Іов міркує вголос, поклавши ногу на ногу і жестикулюючи. В цих персонажів, їх живих позах видно майстерність Карпаччо, створював багатофігурні полотна, наповнені рухом самих різних дійових осіб.
“Роздуми про страсті Христа” несе в собі вплив Андреа Мантеньї, яке виражається в суховатом і чіткому листі, достатку каменю, аскетичних зовні і потужних внутрішньо персонажів. Але в цій роботі помітно і вплив венеціанця Джованні Белліні з його любов’ю до споглядального станом і складній символіці картин. А твір Карпаччо наповнено символами. Напівзруйнований трон Христа, кам’янисті гори зліва, сухе дерево, череп і кістки нагадують про марність земного життя.
Їм протиставлені родюча долина і зеленіючі дерева, як і злітає вгору над троном птах – символ Воскресіння. З мармурового п’єдесталу, на якому лежать дві книги, одна з яких розкрито, звисають чотки – символ молитви, нагадує про те, що людина може врятуватися.
