Велика ця робота не розмірами полотна, але насамперед монументальністю задуму. На полотні зображено смертельне зіткнення двох стихій, що уособлює одвічну боротьбу Добра і Зла. Час дії – початок 20-х років. В православний храм, куди зібралися представники всіх станів дореволюційної Росії, вривається інтернаціональна банда. В центрі композиції – комісар у шкіряній куртці з маузером, тримає на повідку собаку з Георгіївським хрестом на шиї. Його ненавидить погляд крізь пенсне спрямований на розп’яття Христа в правій стороні картини.
У всій жорстокості його вигляду читається передчуття досягнення жаданої мети, колись вираженої в поклику масонського “оракула” Флері: “Геть розп’ятого! Ти, який вже вісімнадцять століть світ тримаєш під своїм ярмом! Твоє царство скінчено! Не потрібен Бог!”
За ним об’єдналося, здається, все вселенське непотріб. Матрос з гвинтівкою і кулеметом, знаряддям масових страт; персонаж, який випускає з мішка свиню з церковним хрестом; блудниця в генеральської шинелі, накинутій на голе тіло; баба у горностаєвій шубі, добутої під час здійснення девізу “Грабуй награбоване!”; “революційна родина” у вінчальних коронах, на яких пришпилені пентаграми… Відомо, як у часи “великої французької революції” вівтар храму займала гола повія… Відомо і те, що рушійною силою революцій ставали найманці – китайці, латиші та інші, що відзначалися особливою нещадністю у розправах з корінним населенням. Ось і тут ми бачимо кітайчонка в офіцерському кашкеті.
Кровожерлива чорна маса, подпираемая вривающимися в храм кіньми, нападає на тих, хто прийшов прославити Воскресіння Спасителя, ясновельможний православний свято. “Изидите”, – простягає в гнівному жесті руки служитель Церкви Христової. Оточуючі його люди – це та Росія, яка прийняла на себе самий нищівний удар сатанинської сили. Варто вдивитися в обличчя цих людей, щоб відчути, якою була зазнала розп’яття Росія, з її священнослужителями і юродивими Христа заради, дворянством, воїнством і купецтвом, простими орачами, з усіма тими, хто був уособленням державного будівництва на засадах православ’я, самодержавства і народності.
Як дивовижні у своїй виразності жіночі особи, що несуть друк трагедійності від свершающегося знущання! Як індивідуальний кожен образ і при цьому ніби впізнаваний з першого погляду або викликає певні асоціації з відомими образами.
Впізнаваність часу і його характерних образів пояснюється глибоким проникненням художника в історичну тканину епохи. Атмосфера дії і образи картини відтворені на основі рідкісного багатства історичних і художніх матеріалів, зібраних ним протягом усього життя. У їх числі поодинокі вітчизняні та зарубіжні видання, як, наприклад, тритомний альбом портретів російської аристократії, що вийшов в Іспанії в 1987 році; дивом збереглися родові колекції; власні замальовки з натури, зроблені в студентські роки; образи реальних людей, які пережили революційне лихоліття і наступні “великі переломи”. Природно, в картині відбилися і біографічні мотиви. Ті, хто знайомий з книгою-сповіддю В. Глазунова “Росія, розіп’ята”, в офіцера зі свічкою і стоїть поруч з ним жінкою можуть дізнатися батьків художника, а в образі державного сановника у лівому кутку картини – його діда.
Те, що відбувається в храмі трагічне дійство відбувається на тлі євангельських сюжетів, зображених на стінах храму оскверняемого.
Земне в картині перегукується з небесним, і ця перекличка змушує глибше вдуматися в те, що відбувається, співвіднести минуле з нашими днями, задуматися про майбутнє.
