Протягом останніх двох місяців життя – з травня по липень 1890 року ван Гог прожив в Овер-сюр-Уаз під Парижем, де він серед іншого написав кілька картин з квітами. “Рожеві троянди” – одна з кращих картин цієї серії. Вона є характерною для пізнього творчості художника.
На відміну від яскравих помаранчевих і жовтих відтінків, які він використовував в Арли, тут ван Гог застосовує більш м’який і і меланхолійний поєднання кольорів, що говорить про більш родючому і вологому північному кліматі. Ця картина типова для останнього періоду творчості Вінсента ван Гога ще й тим, що в ній практично відсутній тяжіння і просторовість.
Ван Гог зумів передати почуття безпосередній близькості троянд до спостерігачеві. На те, де в низ картини, вказує практично невидима чаша під квітами, а на глибину натякає лише злегка змінюється форма мазків і легке зміна відтінків зеленого. Різкі темно-сині контури листя і стебел троянд, а також вібруючі і звивисті лінії є прикладом впливу на художника японської різьби по дереву.
Ці прийоми хоч і нагадують стиль Поля Гогена і Еміля Бернара, але ван Гог використовує їх у власній непередаваною манері. Картина була в 1923 році подарована Нової Гліптотеці Карлсберга Хельгой Якобсен.
