Сатир і німфа – Бартоломеус Шпрангер

Сатир і німфа   Бартоломеус Шпрангер

Картина фламандського художника Бартоломеуса Шпрангера “Сатир і німфа”. Розмір картини 110 x 87 см, мідь. Картина написана Шпрангером за мотивами давньогрецьких міфів, має й іншу назву “Міфологічна сцена”. Сатири, у грецькій міфології лісові і гірські духи, що являло собою елементарну грубу силу природи, що виражається в звіриних атрибутах їх зовнішнього вигляду. За Гесіодом, сатири мають загальне походження з гірськими німфами і куретами і характеризуються поетом як нікчемний і ні до чого не здатна порода.

Дурні, плутоватие, схильні до проказам, ласі до вина і жінок, жваві і боягузливі, вони поєднують в собі властивості стихійних демонічних сил і цапиною натури, на що вказує саме ім’я σάτυρος. Сатири відрізняються сильно розвиненими членами, мають тупий ніс, гострокінцеві козлячі вуха, скуйовджену і щетинистую шерсть і ззаду невеликий хвіст. Вони живуть у лісах і горах, проводячи час у полюванні, танцях і заняттях музикою; часом вони вспугивают і розганяють стада, або підстерігають німф, або беруть участь у мандрах Діоніса, стрибають, п’ють і беруть участь в оргіях. Стародавнє мистецтво зображувало сатирів старими, бородатими істотами огидною зовнішності.

З часом, однак, створився новий художній канон зображення сатирів: молодші аттические художники почали зображати їх у вигляді ніжних юнаків, зайнятих на лоні природи різними забавами, збиранням винограду, приготуванням вина, музичними вправами або беруть участь в оргіях Діоніса в суспільстві менад. Крім сатирів, у творах мистецтва зустрічаються також дружини та діти сатирів. Старший із сатирів називався Силеном. Німфи, у греко-римській міфології уособлення, у вигляді дівчат, живих стихійних сил, подмечавшихся у дзюрчання струмка, в рості дерев, в дикій красу гір і лісів. Вони жили в гаях, біля джерел, у тінистих гірських ущелинах – на лоні природи.

Подібно сатирам, Н. – духи земної поверхні, прояви демонічних сил, діючих крім людини в самоті гротів, долин, лісів, далеко від культурних центрів. Німфи займаються пряжею, тканьем, співають пісні, танцюють на луках під скрипку Пана, полюють з Артемідою, беруть участь у гучних оргіях Діоніса, ведуть постійну боротьбу з надокучливими сатирами. Іноді вони приходять у спілкування з людьми, дбають про їх долі, віддаються героям і прекрасним юнаків.

Часто німфи наводять на людину божевілля, сказ, посилають пророчий дар і несамовитий натхнення; до таких вдохновительницам – німфам відносяться, наприклад, музи. Німфи гір називалися ореадами, німфи лісів і дерев – дриадами і гамадриадами, німфи джерел – наядами, німфи моря – нереїдами. Німфам присвячувалися гроти і печери, іноді будувалися святилища, особливо в багатих рослинністю і зрошених місцевостях, пізніше і в містах. В жертву німфам приносили кіз, телят, молоко, олію, вино. Як уособлення красу природи, вони зображувалися у мистецтві красивими молодими дівчатами з чудовими волоссям, з убором з вінків і квітів, іноді в позі танцюючих, з оголеними ногами й руками, з розпущеним волоссям. Статуї наяд нерідко мали своїм атрибутом раковину, яку вони тримали у лона, або посудину; ореади представлялися сидять в задумі на високій скелі.

1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5.00 out of 5)