У 1860-х роках Микола Миколайович Ге став звертатися до релігійної тематики, тим самим продовживши традицію, яка склалася у творчості А. А. Іванова.
На хуторі Іванівське в Чернігівській губернії Ге жив до самої смерті. Тут він розмірковував про останні дні Христа і приступив до створення євангельського циклу творів.
У 1860-1880-ті роки російське суспільство хвилювали питання про мораль, добро і зло, про недосконалість природи людини, варіантах переродження людини в цьому світі. Все це було виражено в літературі та живопису. Ці питання Ге поставив у своєму євангельському циклі настільки гостро, що його картини або викликали повне неприйняття або захоплення деяких цінителів живопису. Його картини заборонялося показувати у приватних зібраннях і на виставках.
Суспільство, в першу чергу, шокував образ Христа. У Ге він не боголюдина, а звичайна людина з усіма суперечливими прагненнями душі.
У творі “Що є істина? ” Ге у самому назві позначає головне питання епохи. Композиція будується на протиставленні двох протилежних світоглядів. Пилат, що проходить повз Христа, не має наміру вести тривалий спір, так як рішення вже прийнято. Пилат розміщений на передньому плані в залитому сонячним світлом просторі. Художник зображує його зі спини, завдяки складках його одягу фігура нагадує античну колону.
Христос же, навпаки, зображений в тіні. Він наче загнаний в кут, але вираз його обличчя говорить про готовність протистояти злу. Христос далекий від смиренності і вірить у свою істину. Але його істина для Пілата розташована у темряві, де він її не бачить. Прокуратор підняв руку вопрошающем жесті, який ніби розділяє простір між двома героями.
Метою художника було створити такий твір, яке здатне пробудити душу до роздумів і змусити задуматися про проблеми буття.
