У живопису Бальдунга бере верх ця остання сторона його творчості. Головне його живописний твір – великий багатостулковий вівтар собору у Фрайбурзі, ще порівняно спокійний, з симетрично побудованої середньою частиною абсолютно позбавлений просторовості і перевантажений фігурами.
Сильна сторона живопису Бальдунга – іскристі, гарячі фарби, які зливаються в яскраві, насичені колірні акорди. Властиві більшості його картин примхливість композиції, підвищена експресія фігур, підкреслена виразність жестикуляції у творах останніх двадцяти років його життя, таких, як “Побиття святого Стефана”, 1522, Страсбург; “Дві чаклунки”, 1523, Франкфурт; “Алегорія марнославства”, 1529, переростають у неприховану манірність.