Картина “Жебрак старий з хлопчиком” – дуже яскрава робота, що характеризує весь “блакитний” період Пабло Пікассо. Продуктивний період творчості, прозваний мистецтвознавцями блакитним, відрізнявся трагедийними і меланхолійними інтонаціями. Смуток, самотність, нужда, страждання – ось головні емоції, що пронизують “блакитні” роботи. Сам художник вважав цей колір найкращим для зображення таких пронизливо-гірких настроїв.
Представлена картина написана у синій гамі, ще глибше підкреслює блідість зображених на картині виснажених осіб і сиротливость, відчуженість фігур.
Висохлий старий чоловік із зморшкуватим обличчям і бородою схилився над худим хлопчиськом. Погляд старого дивиться в нікуди, так що можна запідозрити його у сліпоті. На передній план висунуто великі, але худі кістляві ступні, які акцентують на собі увагу, створюючи у глядача нестерпно щемливі почуття.
У правого плеча старого, скорчившись на підлозі, сидить хлопчик, доїдаючи невеликий шматок хліба. Його погляд глибокий і задумливий позбавляє дитяче личко хоча б натяку на жвавість так властиву всім дітям.
Дуже складно зрозуміти хто це – дід з онуком чи сліпий з поводирем? Пікассо не розкриває нам цієї таємниці. Очевидним є лише одне – непорушна зв’язок цих двох людей. Саме тому хлопчик так горнеться до старця, а той без вагань віддає дитині, можливо, останній шматок хліба.
Картина має цікавими, здавалося б, непоєднуваними властивостями: з одного боку це статичні фігури, позбавлені всякого руху, а з іншого – в їх позах і отрешенних поглядах можна прочитати, а точніше відчути, стільки розпачу й туги, що робить цю картину неймовірно емоційний і потужною силою впливу на глядача.
З точки зору техніки, дана робота ще позбавлена сміливих дослідів, властивих подальшим картин майстра – це лінійна побудова композиції, майже реалістичне написання фігур. Новаторство полягає саме в кольорі. Пікассо навмисно позбавив картину від зайвого кольори, залишивши тільки синій, створюючи об’єм і простір лише поєднаннями відтінків і темними чіткими лініями.
З усіх робіт, створених майстром в цей час, ця картина визнана найбільш “блакитний”, маючи на увазі під цим максимальну насиченість колірного спектру.
