У 1911 році Дюфі опинився в скрутному становищі. Йому виповнилося 33 роки, він був одружений і вбогий. Тому, отримавши пропозицію від ведучого паризького модельєра Поля Пуаре, він без роздумів погодився зайнятися малюнками для тканин. У Пуаре Дюфі пропрацював рік, а потім перейшов у фірму Бьянчини-Фер’є.
На цій мануфактурі він працював сім років як головного художника по тканинах, після чого повернувся до живопису. Незважаючи на те, що тканини недовговічні, колекціонери змогли зберегти для нащадків зразки малюнків, створених Дюфі. Працюючи над тканиною, художник віддавав перевагу квіткові орнаменти, наприклад, рожеві квіти на синьому тлі. Звертався він і до більш складним геометричним узорам – “Слони”, 1922-24 .
Брався Дюфі та за інші комерційні замовлення. До них можна віднести гобелени – такі, як “Будинок Моцарта”, 1934. У Парижі він декорував Мавпячий будиночок в Ботанічному саду і театр Пале де Шало. Крім того, він створював декорації та сценічні конструкції для Комеді Франсез і створив ряд керамічних ваз і глеків.